Слова Лілії Гриневич під час інтерв’ю для УНІАН про добровільну сертифікацію для педагогів (іншими словами - ЗНО для вчителів) уже вкотре викликали хвилю обговорень. Узагалі, словосполучення "ЗНО для вчителів" не може залишити освітян байдужими, тому, незважаючи на втому в кінці навчального року, очікування (а в когось уже й рефлексію) ЗНО для учнів, колеги завзято коментують цю тему. Часом вона обростає химерами й нагадує сюжети в найкращих традиціях фільмів жахів. Щоб з'ясувати, наскільки "страшним" є ЗНО для вчителів, звернулася до Руслана Гурака, голови Державної служби якості освіти (ДСЯО), очільника інстанції, яка якраз і відповідатиме за нашу з вами сертифікацію.
Примітка. ДСЯО - служба, яка вже зовсім скоро - у 6 областях із нового навчального 2018-2019 року, а в 19 інших - із 1 січня 2019 року - проводитиме акредитацію навчальних закладів, славнозвісну сертифікацію й атестацю вчителів та затверджуватиме навчальні програми тощо.
Отже, для початку розставимо акценти: атестація й сертифікація вчителів - не одне й те ж.
Атестація - це ОБОВ'ЯЗКОВЕ визначення відповідності вчителя займаній посаді, рівню його кваліфікації, виявлення підстав для присвоєння титулів (ми добре знайомі з атестацією, бо проходимо її або строково раз у 5 років, або достроково). Атестація найближчим часом (кілька років - точно наразі невідомо) не скасовується.
Сертифікація (в народі - ЗНО для вчителів, старт заплановано через один навчальний рік - у 2019-2020 н.р.) має на меті виявити найбільш фахових учителів з метою більшої оплати їхньої роботи. На відміну від атестації, сертифікація буде ДОБРОВІЛЬНОЮ й дійсною три роки, три роки сертифікований учитель отримуватиме надбавку до зарплати (добровільною сертифікація буде також протягом кількох років, як ЗНО для учнів на початку його існування; певний час сертифікація існуватиме паралельно з атестацією, доки поступово не витіснить її).