День театру. Театр корифеїв

 Сьогодні 32 день мужньої боротьби мого народу проти вторгення росії! Але моя Батьківщина не тільки бореться, допомагає , підтримує, а ще пам'ятає та зберігає свої традиції. 

27 березня ми відзначаємо Міжнародний день театру (World Theatre Day). Це свято засновано у 1961 р. у Відні на ІХ конгресі Міжнародного інституту театру (International Theatre Institute) при ЮНЕСКО. Цей міжнародний день традиційно відбувається під єдиним гаслом: «Театр як засіб взаєморозуміння і зміцнення миру між народами».

Міжнародний інститут театру поєднує національні центри в 100 країнах світу. Щороку Міжнародний інститут театру пропонує відомому театральному діячеві звернутися до світової громадськості з якимось посланням, міжнародним зверненням. Перше таке послання написав у 1962 р. французький письменник і художник Жан Кокто (фр. Jean Cocteau, 1889–1963).

/Театр корифеїв — перший професійний український театр. Його було відкрито 1882 року в Єлисаветграді (тепер м. Кропивницький), і в цей рік український театр відокремився від польського та російського. Засновником театру був Марко Лукич Кропивницький, що володів усіма театральними професіями./ 

1875 р. спільними зусиллями М. Кропивницького, І. Тобілевича, М. Федоровського, П. Ніщинського на влаштованій сцені громадського зібрання відбулася вистава «Вечорниці». Успіх був феноменальний! Припускаємо, що саме тоді і виникла ідея створення української професійної трупи, основою якої мав стати єлисаветградський аматорський колектив. Восени цього року Кропивницький повертається в Єлисавет зі Львова на запрошення Івана Тобілевича. М. Кропивницький згадував про це так:

«Приїхав я у Єлисавет… Одним із заправил був І. Тобілевич. Встановили ми весь укр. репертуар. Я мав грать, режисурувать, оркеструвати музику на 12 інструментів та писати декорації». Невдовзі мала сформуватися справжня українська трупа! Але в 1876 р. було видано Емський указ, який обірвав її розвиток: «заборонено різні сценічні вистави і читання малоросійською мовою…».

1881 р. Товариству українських акторів вдалося частково зняти обмеження. Розповідь про те, як Марку Кропивницькому вдалося переконати російських чиновників, увійшла до шкільних підручників історії. Коли один з них поставив Марку Кропивницькому питання в стилі «какая разница на каком языке играть», бо, мовляв «Наталка Полтавка» однаково звучить російською та українською мовами, то Кропивницький перепитав його, а як він зможе російською зіграти «Ой, не ходи Грицю та й на вечорниці»? І отримав відповідь: «Ой, не ходи, Григорий, да на пикник…». Питання про подібність мов після цього відпала.

Проте після таки отриманого бажаного дозволу постала проблема зібрати українських акторів аматорів та створити з них українську трупу. Це було нелегко, бо хтось з них, наприклад, Іван Тобілевич (Карпенко-Карий) перебували на засланні, а інші, як його брат Панас Тобілевич (Саксаганський), давно не грали в театрі. М. Кропивницький зробив дві спроби зібрати українську трупу: спочатку в Києві, а потім в Кременчуці. Але після невдалих гастролей у Кременчуці з трупою Ашкаренка Кропивницький знову звернув увагу на Єлисаветград. Саме уродженці центральностепового краю сформували майбутню славетну трупу корифеїв.

27 жовтня 1882 р. потужний аматорський колектив єлисаветградців, посилений талантом Марії Заньковецької, дав змогу Кропивницькому поставити у Єлисаветграді «Наталку Полтавку», а вже за чотири роки ця трупа підкорила Петербург. Історик Дмитро Яворницький, який мешкав тоді в цьому місті, схвально писав про єлисаветградську трупу та її успішні гастролі в столиці Російської імперії.

«У нас гостит Кропивницкий с труппой. Производит страшенний фурор; театр битком набит; места страшно дороги. Имеет колоссальнейший успех. Билеты за четыре дня берут на представления. Газеты все на перерыв расточают похвалы. Даже Суворин (театральний критик -російський шовініст. - прим. Ю. М.) с восторгом отзывается. Дай-то, Боже».

Після вистави Суворін наполегливо кликав акторів трупи Кропивницького, особливо Заньковецьку, але всі зберегли вірність українському театру: трансфер провідних українських акторів та актриси в російську трупу не відбувся через «незламну як граніт» патріотичну позицію українських митців.

Гастролі української трупи в самому серці Росії були корисними для Марка Кропивницького ще з кількох причини. Розчулений грою акторів російський імператор Олександр ІІІ під впливом їхньої талановитої гри виконав кілька прохань корифея: повернув із заслання талановитого драматурга, актора, режисера Івана Тобілевича (Карпенка-Карого) та допоміг Марку Кропивницького у всиновленні сина Кості, яким метр опікувався з 1870 р., відколи вони разом з першою дружиною почули під воротами плач підкинутого кимось хлопчика, оплачуючи усі витрати, пов’язані з його утриманням та навчанням.

Значення трупи корифеїв для розвитку української самосвідомості високо оцінив історик Д. Яворницький. У його листі до історика Якова Новицького міститься оцінка ролі єлисаветградської трупи в історії України:

«Велику справу зробив Кропивницький. Ми зі своєю археологією і мабуть, Запорожжям, навряд чи змогли б досягти такого».

на фото - Трупа Кропивницького напередодні гастролей у Санкт-Петербурзі.

текст - Юрий Митрофаненко

https://www.facebook.com/yury.mitrofanenko

колір - Fix_you_pics

День визволення України від фашистських загарбників

 

    28 жовтня Україна відзначатиме 76-ту річницю вигнання нацистських окупантів із України. В цей день вшановують українців, які віддали життя, виганяючи нацистських окупантів, будучи в лавах Червоної армії або Української повстанської армії.

    Вигнання нацистів з українських територій стало можливим завдяки масовій участі українців у лавах як Червоної армії, так і українського визвольного руху (ОУН та УПА). Український вимір Другої світової війни – це боротьба на всіх фронтах і театрах воєнних дій: не тільки на Східному фронті, а й в лавах руху опору інших країн, арміях союзників, що воювали в Італії і Франції, на Далекому Сході та на Тихоокеанському театрі воєнних дій. Ми маємо пам’ятати усіх.

    Вигнання нацистів з України стало можливим завдяки об’єднанню зусиль всієї антигітлерівської коаліції та визвольних антинацистських рухів. Спільна перемога не була б можливою без спільних зусиль.

    На боці антигітлерівської коаліції на фронтах Другої світової війни боролося українців більше, ніж, наприклад, британців. Сукупні людські втрати України склали значно більше, ніж втратили у цій війні Велика Британія, Сполучені Штати Америки, Польща, Канада та Франція.

    Вигнання нацистських поневолювачів не принесло Україні спокою і свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору, масовими депортаціями, переслідуванням інакодумців. Вигнання нацистів стало вагомим кроком до здобуття Україною Незалежності.

    Досвід боротьби із нацизмом вчить, що війна завжди закінчується у столиці агресора.

Джерело УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛЬНІ НОВИНИ ІНФОРМАЦІЙНЕ АГЕНТСТВО

День Українського козацтва

Зародження і формування української народності відбулося в XII-XV ст. на основі південно-західної частини східнослов’янського населення, яке входило раніше до складу Київської Русі (IX-XII ст.). На основі давньоруської народності сформувалися три східнослов’янські народи - український, російський і білоруський. Починаючи з XIII століття українці зазнали угорського, литовського, польського та молдавського завоювань. З кінця XV століття почалися набіги з татарських ханів, що затвердилися в Північному Причорномор’ї, які супроводжувалися масовим полоном і викраденням українців.

    У XVI-XVII ст. в ході боротьби з іноземними завойовниками українська народність істотно консолідувалася. Найважливішу роль зіграло при цьому виникнення особливих військових формувань - козацтва (XV століття), яке створило державу (XVI століття) зі своєрідним республіканським ладом - Запорізьку Січ, яка стала політичним оплотом українців.

    З початку відродження козацтва на Україні президентом України були підписані укази: «Про координаційну раду Українського козацтва», «Про національну програму розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки.» І, звичайно ж, «Про день Українського козацтва».

    Важко переоцінити роль козацтва в історії українського народу.

Щороку 14 жовтня православні віруючі відзначають велике свято - Покрову Пресвятої Богородиці.

 

В Україні в цей день також святкують День захисника, який є додатковим вихідним. Між цими святами є історичний зв'язок.

 

 Історія свята

 

Покров символізує заступництво Діви Марії за всіх Її чад перед Господом.

 Згідно з переказами, в 910 році Богородиця явилася схиленим в молитві у Влахернському храмі в Константинополі. Люди просили звільнення від ворогів, які оточили місто.

 Діва Марія почала благати Бога за християн і покрила людей в храмі своїм омофором на знак того, що бере їх під свою опіку. Вважається, що завдяки захисту Богородиці буря розкидала кораблі супротивника і врятувала жителів Константинополя.

 В Україні цей день має особливе історичне значення. Покрову Пресвятої Богородиці особливо шанували козаки. Вони будували храми на її честь і вважали Матір Божу своєю заступницею і покровителькою. Цей день був обраний для святкування Дня захисника України.

 

 Традиції і заборони на Покрова Пресвятої Богородиці

 

Віруючі християни починають святкувати свято напередодні, 13 жовтня ввечері, зі Всенощного чування. Вранці 14 жовтня прийнято відвідувати Божественну літургію.

 Також саме в цей день прийнято просити допомоги у Богородиці. Незаміжнім дівчатам, які шукають свою пару, варто прийти до церкви до початку служби і поставити свічку Богородиці.

 У неї просять здоров'я, підтримки, і захисту, і покровительства в сімейному житті.

 Забороняється на Покрову важка фізична праця і виконання домашніх обов'язків. Під заборону потрапляють лихослів'я і погані вчинки.

 

Професія - письменник

Сьогодні - Всесвітній день письменника

Хоч професія письменника з'явилася багато століть назад, майстри слова отримали своє свято лише у 1986 році на засіданні 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу. Відтоді Всесвітній день письменника відзначають щорічно 3 березня.

Тарас Шевченко за своє життя написав 237 віршів і поем, Олександр Дюма-батько — 420 романів, Микола Гоголь працював над створенням «Мертвих душ» тільки стоячи, а Михайлу Булгакову знадобилося 12 років на написання роману «Майстер і Маргарита». Сьогодні в світі налічується близько 150-200 тисяч професійних письменників, і пишуть вони більш ніж 150 мовами.

З цих нечисленних фактів зрозуміло — професія письменника нелегка, багатогранна і заслуговує глибокої поваги.

Всесвітній день письменника відзначають не лише романісти, прозаїки, поети, памфлетисти, публіцисти, фантасти, фейлетоністи, новелісти, есеїсти та інші майстри слова. Його по праву вважають своїм журналісти, історики та блогери. 

Джерело Мистецька книгарня Nebo

З днем народження, МАЙСТРЕ !

15 травня 127 років тому в Києві , тоді ще в Російській імперії, на світ з'явився хлопчик, якому на роду було написано стати однією з центральних постатей світової літератури. Михайло Опанасович Булгаков – лікар і письменник, драматург і актор. Це таємна, загадкова особистість, суперечки про життя якої ведуться й досі.

Його життя було насичене подіями із запаморочливими зльотами та гучними падіннями. Одного дня він міг ходити, як жебрак, а вже наступного дня виглядати богачем, проходячи  вуличками у супроводі прекрасних панянок.

Цікаві факти з життя Булгакова

Клад Михайла Булгакова

Як відомо, в романі "Біла гвардія" Булгаков досить точно описав будинок, в якому він жив в Києві. А власники цього будинку за одну деталь опису дуже не полюбили письменника, оскільки вона принесла прямий збиток будівлі. Річ у тому, що хазяї розламали усі стіни, намагаючись знайти клад, описаний в романі, і, звичайно ж, нічого не знайшли.

День народження КНИГИ

Щиро вітаю усіх шанувальників книги, усіх тих, хто шанує й розвиває друковане слово, із Всесвітнім днем книги і авторського права!У квітні 1995 р. Генеральна конференція ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книги і авторського права, який щорічно відзначається з 1996 року. Це данина поваги до книг та авторів. Головна мета свята – привернути увагу державних органів і читачів до книг як джерела отримання знань, мати доступ до духовних і матеріальних цінностей, розуміння краси і творчих досягнень людини. Адже книги – це вікно у світ культурного розмаїття, це міст, що з'єднує різні цивілізації у часі й просторі. ЮНЕСКО обрала цю дату з огляду на її символічність для світової літератури. Причиною вибору саме цієї дати послужило те, що багато відомих письменників народились або померли 23 квітня. Наприклад, М. Сервантес, В. Шекспір, Л. Вега, М. Дрюон, М. Валеджо, В. Набоков… Сьогодні Всесвітній день книги святкують у 190 країнах світу.

Міжнародна україно-німецька літературна премія імені Олеся Гончара

         6 квітня 2018 року оголосили імена переможців міжнародного конкурсу з літератури

    Міжнародна україно-німецька літературна премія імені Олеся Гончара визначила лауреатів 2018-го року.

   Результати оголосили на урочистому нагородження в будинку Національної спілки письменників України. Про це розповідає портал Читомо.

 Міжнародна українсько-німецька літературна премія імені Олеся Гончара – літературна премія, заснована у 1996-му році німецькими меценатами – письменницею Тетяною Куштевською і підприємцем Дітером Карренбергом та Національною спілкою письменників України

У номінації «Проза – роман або повість»

Анастасія Нікуліна (м. Львів) – за роман «Сіль для моря, або Білий Кит».

У номінації «Цикл оповідань, новел»

Юлія Ілюха (м. Харків) – за збірку оповідань «Неболови».

У номінації «Поезія»

Марія Каплуновська (м. Хмельницький) – за збірку поезій «Різдвяна троянда».

У номінації «Літературознавча праця, присвячена творчості Олеся Гончара»

Анастасія Гончаренко (м. Київ) – за літературознавче дослідження «На берегах вічності: роздуми над сторінками прози Олеся Гончара».

У номінації «Публіцистика»

Олена ДМИТЕРКО (селище Веселе Веселівського району Запорізької області) – за художньо-документальну повість «Король палаючого неба».

Також спеціальну відзнаку «Надія» присудджено Христині Івановій (м. Київ) – за повість «Початок».

На конкурс приймаються як вже друковані, так і ще не оприлюднені твори україномовних авторів віком до 30 років, які живуть в Україні та за її межами. Рішення ухвалює журі, до якого входять Тетяна Куштевська, Валентина Гончар, Іван Драч, Петро Перебийніс, Галина Тарасюк та інші. Голова журі – Петро Перебийніс.

Міжнародна літературна премія "Воїн СВІТЛА"

     Вручення Міжнародної літературної премії "Воїн світла" відбулося у Києві  26.01.2018р. біля пам'ятника Михайлу Жизневському.  Про це повідомляє кореспондент Укрінформу. 

"Три роки тому Київська організація Національної спілки письменників України разом з опозиційною Спілкою білоруських письменників заснували премію "Воїн світла" пам'яті Михайла Жизневського. Ця премія вручається щороку на день народження Михайла Жизневського. Нею відзначаються кращі прозові твори, написані білоруською і українською мовами, в яких є сильний, благородний герой, що відстоює ідеали свободи, справедливості і гуманізму. В цьому році премія вручається українському письменнику Артему Чеху, який воював на Донбасі, за щоденник про війну "Точка нуль" і письменнику з Білорусі, з Гродна, Валентину Дубатовці, який написав повість "Чужий" про Другу світову війну, але в нерадянському потрактуванні. В ній активний герой діє нестандартно, не за плакатами соцреалізму", - сказав під час церемонії голова Київської організації НСПУ Володимир Даниленко.

8 КВІТНЯ - свята різних країн та народів

8 квітня в Україні та світі відзначають такі свята:

• Християни східного обряду святкують Воскресіння Христове  вважається другим найголовнішим церковним святом у вірян після Різдва Христового, і відзначається з особливим трепетом усім християнським світом.
• Православна церква відзначає Собор архангела Гавриїла
• Міжнародний день ромів   Міжнародний день циган (International Roma (Gypsy) Day) — відзначається циганами з усього світу. Рішення про святкування було прийнято на першому Всесвітньому циганському конгресі з представників від 30 країн, що відбувся у Лондоні 8 квітня 1971 року. В результаті були затверджені національні символи: прапор і гімн, які дозволили циганам по всьому світу називатися єдиною вільною нацією.
• Міжнародний день тайцзі і цигун
• Всесвітній день однофамільців
• День придумування смішних прізвиськ друзям
• День щирості
• День святкування неіснуючої вірності чоловіка
• День покупки спиртоносного дерева

Видатні дати КВІТНЯ

Саме 2 квітня кожного року увесь світ відзначає Міжнародний день дитячої книги. Дату святкування обрано не випадково - у цей день народився видатний датський казкар  Ганс Христіан Андерсен. 

Дитячі книги - це не тільки література, коли всім смішно, кумедно або забавно, і не коли все просто і наочно, яскраво і привертає увагу, а коли за допомогою художніх образів, зрозумілих дітям, розповідається про життя, тобто в правильній дитячій літературі перед нами, перш за все, постає яскрава картина світу в різних життєвих ситуаціях.

Починаючи з 1967 року з ініціативи і за рішенням Міжнародної ради з дитячої книги (IBBУ) 2 квітня, в день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена, весь світ відзначає Міжнародний день дитячої книги, підкреслюючи тим самим важливу роль дитячої книги у формуванні духовного і інтелектуального обличчя нових поколінь Землі.

Кожного року одна з національних секцій IBBУ виступає спонсором цього чудового свята.

Традиційно ця секція запрошує популярного письменника написати Посланння дітям всього світу і відомого художника для створення до Міжнародного дня дитячої книги свого оригінального плакату.

Видатні дати БЕРЕЗНЯ

ВРУБЕЛЬ ТА ЙОГО ДЕМОНИ

17 березня 1856 році в Омську народився Михайло Врубель – видатний художник, якого з Україною пов’язує надзвичайно багато. Тут він пройшов становлення, творив, кохав і жив…

Батько Врубеля, Олександр, був поляком за походженням, а ще – військовим юристом. Прізвище Врубель з польської означає «горобець». Може тому, ця родина, мов зграя птахів, постійно переїжджала з місця на місце. Коли Михайлу було 3 роки, сім’я оселилася у Харкові. Тут він вчився читати, захопився книжковими ілюстраціями. На жаль, того ж року померла мати Михайла – Анна. Ще через кілька років померли брат і сестра хлопця. В усьому світі у нього залишився лише один друг – сестра Олександра. Виховання хлопчика лягло на батька і мачуху. Остання добре грала на роялі, навчила хлопця любити музику.